Навіщо допомагати дорослим дітям
У Фінляндії діти живуть в будинку батьків приблизно до двадцятирічного віку, після чого вони їдуть з батьківського гнізда і починають будувати власне життя. Якщо з якихось причин цього не відбувається, навколишні люди співчутливо дивляться на таку сім’ю і навіть шкодують бідних батьків – треба ж, як не пощастило з потомством!
У Росії таке ставлення до дітей зустрічає нерозуміння. І дійсно, навіть в разі, якщо виросли діти їдуть жити окремо, батьки найчастіше надають їм всіляку підтримку – допомагають фінансово, радять в життєвих питаннях, діляться зв’язками, возяться з онуками, готують їжу і навіть гладять білизну. Що змушує їх так чинити?
Почуття провини
Ірина-успішна бізнесвумен, засновниця великої рекламної компанії. Колись вона ризикнула і поїхала до столиці, щоб зробити велику кар’єру, про яку в провінційному містечку не можна було навіть мріяти. При цьому вона залишила маленьку дочку на піклування своїх батьків, які довгі роки обдаровували дитину турботою і любов’ю замість рідної матері, яка могла відвідувати їх всього пару раз на місяць, та й то “на бігу”. Тепер, коли бізнес процвітає, а дівчинка стала дорослою жінкою з власною сім’єю, Ірина мучиться почуттям провини перед дочкою. І вона намагається хоча б зараз, через роки, хоч якось компенсувати згаяне: подарувала квартиру, купила автомобіль, проспонсорувала навчання в Інституті, щорічно оплачує відпустку.
Почуття провини-серйозна мотивація, що змушує батьків піклуватися про виросли дітей до глибокої старості, часом забуваючи навіть про власні інтереси.
Синдром порожнього гнізда
У деяких випадках батьки так сильно бояться “синдрому спорожнілого гнізда”, що готові оплачувати дітям всі їхні забаганки і виконувати всі побутові обов’язки, аби не відчувати себе непотрібними, самотніми і старими. Саме це сталося зі Світланою, коли її дочки-двійнята покинули будинок після закінчення університету. Жінка раптом зрозуміла, що абсолютно не знає, куди тепер подіти час, що звільнився. До цього все її життя зводилася до турботи про дочок, а зараз їй стало нема про кого піклуватися.
І тепер вона готова зробити все, про що просять її дорослі дочки. Не залишилося грошей,а зарплата ще не скоро? Сама буду голодувати, але дітей в біді не залишу. Немає сил після роботи готувати їжу на завтра і займатися прибиранням? Це ж щастя-забезпечувати затишок і комфорт для своєї дитини.
Я плачу, я і замовляю
Є батьки, які користуються фінансовою та іншою допомогою дітям як інструментом маніпулювання. Наприклад, ми оплачуємо вам весільне торжество, але тоді воно буде проходити так, як хочеться нам – з певним списком гостей, в обраному нами ресторані і з відповідає нашим смакам культурною програмою. До речі, ми вже і тамаду вибрали! Сенс такий-я надаю тобі допомогу, а ти за це живеш за моїми правилами. Відступ від них хоч на крок іменується “неповагою”, “наплюванням на мою думку” і далі в тому ж дусі. І жорстоко карається відмовою в подальшій допомозі! Та Ви й самі, напевно, чули історії про те, що нащадкам багатеньких батьків частенько доводиться пов’язувати своє життя не з улюбленими людьми, а з “вигідними” кандидатурами.
Вічна дитина
Синові Оксани вже майже 30, а він продовжує жити на гроші батьків і змінює ось уже шосту роботу. Знайомим Оксана заявляє, що її дитя “знаходиться в пошуку себе”. Він записався на дорогий тренінг з особистісного розвитку і надалі збирається почати власну справу. Задумка, звичайно, хороша, бентежить тільки те, що раніше він точно так же планував бути крутим блогером, процвітаючим комп’ютерником і ще бог звістка ким. Від усіх цих планів він чомусь з часом відмовився. А причина полягає в тому, що чадо ніколи в житті не несло відповідальності за свої вчинки і не вміє забезпечувати себе фінансово.
Іноді батьки все роблять за своїх дітей, жертвуючи не тільки власним благополуччям, а й здоров’ям. Припустимо, коли батько лікується не прописаними йому дорогими препаратами, а їх неякісними підробками, адже йому необхідно допомогти доньці виплатити черговий кредит. Або бабуся практично не спить і не відпочиває через те, що щодня їздить з району в місто, щоб посидіти з онукою.
Вся справа, звичайно ж, в надмірній прихильності і любові. Ці батьки готові відмовитися від усього на благо власних дітей. А виправдовують вони таку поведінку фразою: “він (а) до кінця життя буде для мене маленькою дитиною…”
Де вихід?
Все сказане вище не означає, що допомагати виросли дітям не потрібно. Однак психологи наполягають на тому, що така допомога не повинна перешкоджати їх сепарації. Діти повинні засвоювати навички самостійного вирішення своїх проблем. Їм потрібно навчитися “думати своєю головою” і нести відповідальність за прийняті рішення. Відносини “батько” – “доросле Дитя” не повинно ставати нормою.
Нехай діти живуть за коштами-це буде для них стимулом прагнути до кращого і вносити відповідні зміни в своє життя. Батькам же не заважає не забувати про те, що їх батьківський обов’язок вже виконаний, і настав час зайнятися своїм життям, яка може бути дуже цікавою і насиченою, якщо вони будуть приділяти їй більше уваги.